Голові Комітету Верховної Ради України з питань
гуманітарної та інформаційної політики
ПОТУРАЄВУ М.Р.
Голові Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення
ГЕРАСИМ'ЮК О.В.
Вих. № 31/1-2
від 29.03.2024
Щодо пропозицій до Закону України «Про медіа»
Інтернет Асоціація України, яка об’єднує понад 220 суб’єктів господарювання у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося з пропозицією щодо опрацювання змін до Закону України «Про медіа».
-
У частині 4 статті 17 Закону України «Про медіа» (далі – Закон) встановлено, що територіальна категорія, в межах якої діє провайдер аудіовізуальних сервісів, визначається аналогічно до територіальних критеріїв, визначених частиною п’ятою статті 10 цього Закону для каналів мовлення або багатоканальних електронних комунікаційних мереж.
Відповідно до частини 5 статті 10 Закону територіальними категоріями каналів мовлення або багатоканальних електронних комунікаційних мереж є:
1) загальнонаціональна категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти не менше ніж половини областей України;
2) регіональна категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти декількох, але не більше ніж половини областей України;
3) місцева категорія - територія, яку покриває канал мовлення або багатоканальна електронна комунікаційна мережа, включає населені пункти в межах однієї області України;
4) закордонне мовлення.
Проте, класифікація провайдерів аудіовізуальних сервісів (та й взагалі реєстрантів) в Законі використовується лише для визначення штрафів. Крім того, вважаємо неправильним класифікувати провайдерів аудіовізуальних сервісів за територіальною категорією. Більш вірно класифікувати їх в залежності від впливу на ринок, за кількістю абонентів. Прив’язка до територіальної категорії на відображає реальної ситуації. Так, наприклад, провайдери ОТТ, що мають загальнонаціональну категорію, можуть мати мізерний вплив на ринок в силу незначної кількості абонентів, а домінуючі в своїх регіонах провайдери - мати статус місцевих або регіональних.
Враховуючи зазначене, пропонуємо змінити класифікацію провайдерів аудіовізуальних сервісів (та й взагалі реєстрантів) у відповідності до звітів про кількість користувачів провайдера, які вони, згідно зі статтею 22 Закону, подають до Національної ради. Відтак, пропонується така класифікація провайдерів аудіовізуальних сервісів у відповідності до того, який вони мають вплив на ринок: незначний, значний, домінуючий.
Проте, універсальний медіа-сервіс у статті 28 Закону виписаний як за ознаками контенту (суспільної важливості), так і за ознакою технології (використання радіочастотного спектра). Вважаємо це невірним, адже технології невпинно змінюються. Крім цього, неможливість використання технології, яка є ознакою включення лінійного мовника до універсального медіа-сервісу, позбавляє такого мовника права бути на універсальному медіа-сервісі.
Так, наприклад, суспільний мовник, якщо з будь-якої причини не зможе здійснювати супутникове мовлення, стане необов’язковим для провайдерів аудіовізуальних сервісів, що доступні на всій території України та надаються з використанням Інтернет-протоколу. Те ж стосується телеканалів місцевої та регіональної категорій, що здійснюють мовлення з використанням радіочастотного спектру на території розташування відповідної багатоканальної електронної комунікаційної мережі, за умови, що відповідний телемовник забезпечує не менше 15 відсотків загального обсягу програм новин та інших програм, що стосуються подій відповідної місцевості або регіону, у випадку, наприклад, знищення багатоканальної мережі в регіоні.
Тому пропонуємо видалити з положень Закону посилання на ознаки технологій для включення до універсального медіа-сервісу, залишивши ознаки суспільної важливості.
-
Щодо реєстрації іноземних лінійних медіа, то, цитуючи чинні положення Закону, звертаємо увагу на таке.
У частині 5 статті 4 Закону встановлено:
«5. На території України не обмежується приймання чи ретрансляція радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, які походять з країн, що є членами Європейського Союзу, а також інших радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також вимогам, установленим цим Законом.»
У частині 1 статті 66 Закону встановлено:
«Іноземні лінійні медіа, крім тих, які походять з країн, що є державами - членами Європейського Союзу, можуть поширюватися на території України провайдерами аудіовізуальних сервісів виключно після реєстрації таких медіа у порядку, встановленому цією статтею.»
Фактично в двох статтях Закону є протиріччя, одна стаття звужує застосування другої з «що є членами Європейського Союзу, а також інших радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення» до «крім тих, які походять з країн, що є державами - членами Європейського Союзу».
Враховуючи позитивний досвід застосування провайдерами аудіовізуальних сервісів статті 66 Закону, пропонуємо розширити перелік країн іноземними лінійними медіа, що походять з «крім тих, які походять з країн, що є державами - членами Європейського Союзу, Великобританії та Сполучених штатів Америки».
-
Відповідно до частини 2 статті 93 Закону органи спільного регулювання створюються у сферах аудіовізуальних медіа-сервісів, аудіальних медіа-сервісів, друкованих медіа, онлайн-медіа, платформ спільного доступу до відео.
Тобто, визначено галузевий принцип формування органів спільного регулювання, а не фаховий. Проте, фактично це означає, що органи спільного регулювання стають лобістськими галузевими організаціями в формі громадської спілки.
Такий орган вступає у внутрішню конкуренцію з вже існуючими галузевими об’єднаннями, та ще й має переваги над ними в силу наданих Законом повноважень.
Крім того, буде не зрозуміло, якщо для кожного типу медіа будуть встановлені різні правила або критерії з одних і тих же питань.
Тому пропонуємо визначити Законом створення одного, надгалузевого, конвергентного органу спільного регулювання. Такий орган буде мати більший авторитет, не буде залежати від конкретної галузі та зможе затверджувати конвергентні для всіх медіа кодекси. Крім того усунеться внутрішня конкуренція з галузевими об’єднаннями.
-
У частині 4 статті 55 Закону встановлено, що у разі участі в конкурсі лише одного учасника він визнається переможцем конкурсу, за умови відповідності його зобов’язань як учасника конкурсу умовам ліцензії.
Проте, у випадку участі в конкурсі лише одного учасника можна констатувати, що конкурс, як такий, не відбувся, оскільки конкурсом є вибір між двома та більше учасниками.
З огляду на зазначене, пропонуємо у випадку, якщо на конкурс подається один претендент, виписати процедуру позаконкурсної видачі ліцензії, не проводити голосування за переможця конкурсу, а видати ліцензію на підставі поданих документів, за фактично реєстраційним принципом.
-
У статті 86 чинної редакції Закону зазначається, що рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п’яти членів Національної ради.
На жаль, ця норма дає Національній раді можливість приймати рішення не «за» і не «проти», а з формулюванням «рішення не прийнято», які дуже складно оскаржуються в судах, і навіть у випадку виграшу в суді незрозумілий порядок виконання рішення суду, оскільки суд не може змінити рішення Національної ради або ухвалити своє рішення.
Наприклад, при проведенні конкурсу жоден з претендентів може не набрати 5 голосів. Або при розгляді будь-якого питання 4 члени Національної ради «утримались» і «рішення не прийнято».
З урахуванням зазначеного, пропонуємо змінити цю норму Закону, визначивши, що рішення приймається простою більшістю від присутніх на засіданні членів Національної ради; у випадку, якщо голоси розділились порівну, рішення приймається на користь того, за кого свій голос віддав Голова Національної ради або особа, що виконує його обов’язки під час голосування.
Про результати розгляду цих пропозицій просимо інформувати ІнАУ письмово.
З повагою
Голова Правління ІНТЕРНЕТ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ Олександр САВЧУК