Механізм електронної звітності в Україні не врегульовано

Сьогодні в Україні не врегульовано процедуру подання підприємцями електронної звітності до органів державної влади. Це створює передумови для зловживання і корупції при роботі з електронною звітністю, широке поле для майбутніх рейдерських атак, можливість для монополізму ринку передачі звітності та навіть становить загрозу національній безпеці. Ці та інші проблеми обговорювалися 26 січня 2010 р. під час круглого столу «Електрона звітність – реалії та перспективи», організованого Федерацією роботодавців України, у якому взяла участь Інтернет Асоціація України (ІнАУ).

Довідка

Для безпечної здачі звітності в електронному вигляді (передачі документів через Інтернет) до будь-якого органу державної влади підприємець повинен скористатися електронним цифровим підписом (ЕЦП). ЕЦП використовується фізичними і юридичними особами як аналог власноручного підпису для надання електронному документу юридичної сили, рівної юридичній силі документу на паперовому носієві. ЕЦП – вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Такі ключі отримуються в акредитованих Центрах сертифікації ключів (АЦСК). Таких центрів в Україні (офіційно акредитованих державою) на цей час налічується близько 11.

З виступу Івана Пєтухова, члена Правління Української спілки промисловців та підприємців, процедура здачі електронної звітності регулюється 13-ма Законами України, 3-ма постановами КМУ, 1-м розпорядженням КМУ та 7-ма наказами і постановами решти органів виконавчої влади України. Незважаючи на це, дана нормативна база не чітко визначає порядок здачі обов'язкової звітності в електронному вигляді в різні органи.

У зв'язку з неврегульованістю порядку подання обов'язкової звітності на загальнодержавному рівні окремі органи державної влади самостійно розробили внутрішні нормативні документи. Документи не узгоджені між собою і значною мірою відрізняються один від одного. Більше того, деякі з цих документів передбачають здачу обов'язкової державної звітності лише через комерційну структуру-посередника, а інші допускають таку можливість.

Водночас залишається законодавчо не визначеним статус електронних посередників, які надають послуги платникам та страхувальникам з подання звітності в електронному вигляді, порядок їх ліцензування та відповідальність за неналежне виконання своїх функцій. Разом з тим, підприємці повинні платити посереднику від 1 до 2 тис. грн за процедуру передачі звітності. При цьому підприємці не мають гарантій того, що посередник не передасть їхню звітність стороннім особам або не затримає її передачу до відповідних органів.

За словами Олексія Мірошниченка, Голови Спільного представницького органу роботодавців на національному рівні, сьогодні до Пенсійного фонду повинні здавати звітність 2 млн 167 тис. підприємців. До Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 1 млн 600 тис. Тобто йде мова про значну кількість підприємців та роботодавців.

Якщо вони будуть змушені здавати звітність через посередників і платити їм гроші, то ми говоримо про ринок платних послуг, на якому сьогодні відсутня будь-яка прозорість.

Іншою важливою проблемою є відсутність уніфікації – підприємець не може скористатися одним ключем, отриманим в АЦСК, для підпису та надсилання документів до всіх державних органів. Таким чином, підприємець, наприклад, для здачі звітності до Центру зайнятості користується послугами одного з АЦСК, але для здачі звітності, наприклад, у Мін'юст він повинен скористатися ключем від іншого АЦСК.

«Підприємець повинен мати змогу піти в будь-який акредитований центр сертифікації ключів, отримати цей ключ і мати змогу скористатися ним для здачі звітності в будь-який орган державної влади», - говорить Голова Правління ІнАУ Тетяна Попова.

Вона також зауважила, що 10 грудня 2009 р. ІнАУ та Українська спілка промисловців та підприємців (УСПП) провели спільний захід, присвячений вищезгаданим питанням, який зібрав значну кількість представників бізнесу, державних органів та громадських організацій та за результатами якого було сформовано резолюцію. Тетяна Попова запропонувала, щоб більшість тез з даного документа увійшли до рекомендацій круглого столу «Електронна звітність – реалії та перспективи».

Підводячи підсумки заходу, його учасники дійшли таких висновків:

- оскільки подання державної звітності є обов'язком платника податків, то держава зобов'язана забезпечити безкоштовне її приймання;

- платник податків, страхувальник повинен мати право вибору способу подання звітності: у паперовому або в електронному вигляді;

- платник податків, страхувальник має право подання звітності в електронному вигляді безпосередньо до відповідного органу, використовуючи спеціалізоване програмне забезпечення або за допомогою електронного посередника, який має відповідні договірні відносини з органами виконавчої влади та Фондами соціального страхування;

- усі ці тези повинні знайти своє відображення у внутрішніх нормативних документах (наказах, інструкціях).